|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
|
|
|||
Коли на схилі років я взявся писати «Капітана Міхаліса», мною керувала потаємна мрія – зберегти, матеріалізувавши в словах образ світу, побачений моїми дитячими очима. Точніше – образ Криту. Мені невідомо, як жили тоді діти вільної Греції[1], але критські дітлахи в ту епоху героїв і мучеників, таких, як капітан Міхаліс, дихали повітрям неминучої трагедії. Турки ще топтали нашу землю, але Свобода вже розправила свої закривавлені крила. У смутні, переломні часи, сповнені гарячкової діяльності та надій, хлопчаки на Криті швидко ставали чоловіками. Турботи дорослих про благо батьківщини, про свободу, сподівання на Бога – захисника християн, який незабаром занесе над турками караючий меч, проникли і в наші душі, витіснивши звідти звичні дитячі радощі та прикрощі.